Для дітей свято завжди радість

26 листопада у місті Лисянка , що на Черкащині ,у школі  «ЗОШ I-II ст. №1 –гімназія» пройшов у позаурочний час флешмоб присвячений  українській мові. Там були задіяні всі учні школи. У дітей була дивовижна можливість показати свої здібності,як вони знають українську мову,а також як вони її застосовують у своєму житті. Учні  9 класів підготували цікаву вікторину для учнів початкої школи, щоб дізнатись , який клас знає мову краще. Танцями і піснями порадували школу  учні 10-11 класів. Учениця  8 класу Маловічко  Яна зачарувала публіку ,цитуванням  віршів відомого українського письменника Тараса Григоровича Шевченка. Вчителі були задоволенні ,що цей захід пройшов на славу і ось пряма мова директора школи: "Я задоволений ,що ми провели цей захід, побільше треба проводити таких заходів ,він поріднив наших учнів,об’єднав ,як єдину сім’ю".  Також директор заявив ,що знову проведуть ,такий подібний захід  найблищим часом.

                                               

                                    Для дітей свято завжди радість

26 листопада у місті Лисянка , що на Черкащині ,у школі  «ЗОШ I-II ст. №1 –гімназія» пройшов у позаурочний час флешмоб присвячений  українській мові. Там були задіяні всі учні школи. У дітей була дивовижна можливість показати свої здібності,як вони знають українську мову,а також як вони її застосовують у своєму житті. Учні  9 класів підготували цікаву вікторину для учнів початкої школи, щоб дізнатись , який клас знає мову краще. Танцями і піснями порадували школу  учні 10-11 класів. Учениця  8 класу Маловічко  Яна зачарувала публіку ,цитуванням  віршів відомого українського письменника Тараса Григоровича Шевченка. Вчителі були задоволенні ,що цей захід пройшов на славу і ось пряма мова директора школи:"" Я задоволений ,що ми провели цей захід, побільше треба проводити таких заходів ,він поріднив наших учнів,об’єднав ,як єдину сім’ю".  Також директор заявив ,що знову проведуть ,такий подібний захід  найблищим часом.

Відпочинок у санаторії

           Протягом жовтня 2013 року учні 5-6 класів Лисянського НВК  відпочивали та оздоровлювались в санаторії «Лісова пісня», що на Хмельниччині. Це мальовнича, екологічно чиста зона України. Ось що згадують діти. Марійка Никоненко: «Санаторій побудовано на одній з територій Національного природного парку «Подільські товтри»(так називають вапнякові гори). Росте красивий хвойний ліс. Скрізь чисто і гарно.» А ось Андрій Легкодух ділиться враженнями від екскурсії: «Які цікаві та змістовні були подорожі на Кармалюкову гору, до Білої криниці та на Лису гору!».  

           Оздоровлення дітей було спрямоване на подолання хвороб органів травлення, нервової системи та опорно-рухового апарату. Усі з бажанням пили джерельну воду, робили лікувально-гігієнічну гімнастику, займалися лікувальним плаванням.  

             А головне – діти подружилися між собою, завжди разом проводили часи дозвілля. Цьому сприяли гарне ставлення медперсоналу та мальовничі куточки Поділля.

Моя Марія

    « На схилі літ  починаєш усвідомлювати, що життя  - найвища цінність, дарована Богом», – стверджує моя прабабуся Марія Никифорівна. Так, в її вустах це звучить  переконливо. Бо їй 94… Жінка – дружина , мати, сестра, вчитель.

       Дружина Марія була завжди вірною. Бо кохала свого Миколу.  Всього було за 60 років спільного життя… Але не зрадила. Нема давно коханого, але згадки про нього живуть у незрадливому серці Марії.

Любов матері Марії безмежна. Двох дітей має. Порядних, чесних… Як сама. Пишається Зіною та Валентином, бо навчила доньку й сина людей та Бога поважати, на прю за правду стояти.

      Не сестрою, а швидше матір’ю для сестричок та брата  була Марія. У 13 сиротою стала. Тато був, але як без матері п’ятьом бути? Отож стала Марія  другою мамою. Було всього… Але  турбота про рідних переросла в любов до вчительської праці.

     1941 рік… Учительський диплом не отримала. Війна все зруйнувала, але мрію вчителювати не вбила. А учні чекають… І заходить Марія, вже Никифорівна, лунає її мелодійний ( бо вміла гарно співати) український голос. 55 років лунав. І всього було… Мікрофонівною називали. Але ж діти… Не одне покоління учнів дякує…

      А зараз моїй Никифорівні 94… І розум світлий, бо не затьмарений злом. І погляд ніжний, бо не затінений заздрістю. Тільки руки  втомилися, бо не знали відпочинку… Тільки ноги не слухаються, бо ходили  городами, полями, втоми не знаючи.

             Люблю її , мою прабабусю  Марію… Молю про  неї  БОГА…

                                                                               Лясковська Наталія

                           ЖР – 1